Головному козаку Кіровоградщини 60 років!
У рідній школі його знають як веселу та товариську людину. «Хоч і 60 років, але по деревах лазить, як та мавпа», - з посмішкою розповідає директор Великовисківської школи Олександр Панов.
Навіть після виходу на пенсію не полишив виховання дітей, продовжував тренувати спортивному туризму, загартовуючи їхній дух і тіло. Возив дітей до відомого табору «Козацька фортеця», що діє на базі Козацької лицарської школи.
- Миколу Петровича ми знаємо як керівника гуртка, - розповідає заступник директора Кіровоградського обласного центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді з навчально-методичної роботи Оксана Каргополова. - Його методи виховання свідчать про те, що він справжній патріот України та нашого краю. Дітям прищеплює козацькі традиції, яких вони дотримуються і пропагують.
За словами Оксани Миколаївни, він досить неординарна особистість, що проявляється і у підходах до роботи з дітьми. Завжди намагається знайти нестандартні способи виконання завдань, такі, які б зацікавили його вихованців. «Пана Миколу вважаємо головним козаком Кіровоградщини. Він організовує багато заходів козацького спрямування, і його підопічні завойовують високі результати саме у цьому напрямку. Козацький дух у Миколи Петровича проявляється в усьому: у його діях, внутрішньому духовному світі і навіть зовнішньому вигляді», - говорить Оксана Каргополова.
До речі, про зовнішній вигляд. У Миколи Петровича розкішні козацькі вуса, якими він дуже пишається. Для нього вони не просто «аксесуар» чоловічого обличчя, а ознака приналежності до козацького роду та невід’ємна риса чоловічого образу. Тому й за все своє життя лише двічі
голив їх. Навіть у напівпритомному стані в лікарні після страшної аварії, як потім розповідали медики, протестував проти того, щоб їх голили, аби накласти шви.
Свій ювілей Микола Петрович відзначив далеко від дому, тому що ось уже більше року перебуває на фронті. До рідної домівки навідується дуже рідко, та й то ненадовго. За словами доньки Оксани, ще від самого початку російської агресії проти України він був постійним відвідувачем Маловисківського військкомату, де ставив лише одне запитання: «Коли ви мене вже мобілізуєте?». Однак, посилаючись на поважний вік, йому щоразу відмовляли. «Та після перегляду новин та почутих відомостей про кількість вбитих і поранених, батько картав себе за те, що в такий час сидить удома. А після важкого поранення сина у серпні 2014 року твердо вирішив потрапити на передову», - розповідає його донька. Лише у лютому 2015 року, втомившись відмовляти непохитному козакові, Миколу Петровича таки мобілізували.
Рідні, а також колективи обласного центру туризму, Великовисківської ЗШ та «Нової газети» щиро вітають ювіляра з 60-річчям і бажають йому міцного здоров’я, безмежного щастя та мирного неба над головою. У народі говорять, що з виходом на пенсію життя тільки починається. У випадку Миколи Бердника так і є. Його активна життєва та громадянська позиція не може не захоплювати. Бажаємо якнайскорішого повернення додому до своїх рідних та підопічних. Миколо Петровичу, нехай у вашому житті будуть лише позитивні емоції, а всі негаразди обходять ваш дім стороною. Слава Україні!
Олег КОЗУПЛЯКА